Поїздка в Батурин

Початок весняних канікул для десятьох учнів 9-А класу,
трьох учнів 9-Б, двох із 8-А і також двох із 8-Б розпочався фантастично.
Керівник 9-А класу та вчитель Переяслівська Олена Юріївна організували учням поїздку до
Чернігова та Батурина. 27 березня розпочалася наша екскурсія. Біля школи нас
зустрів комфортабельний автобус, і ми вирушили у захоплюючу подорож, яка за
нашим планом повинна була тривати два дні.

Першу зупинку ми зробили у
колишньому центрі міста, де нас зустріла привітна екскурсовод. Трохи
ознайомившись із загальною історією міста, ми відвідали Спасо-Преображенський
собор. Нашій уяві були представлені унікальні історичні та релігійні пам’ятки.
Ми побачили колону, якій було понад 1000 років, позолочений іконостас та мощі
святих. Екскурсовод розповіла, що ця церква була збудована на кошт Мстислава
Володимировича, і вона внесла великий внесок у освіту «неписемного» люду, бо
була поділена на дві частини: в одній були ілюстрації із Старого Завіту, а в
іншій з Нового. Це дозволяло народу хоч якось вивчати Біблію і були обізнаними
в релігії. Після цього ми відвідали найвищу дзвіницю на Лівобережжі, з якої
перед нами відкривався фантастичний вид на місто. Біля дзвіниці височів
Троїцько-Іллінський монастир, на який у свій час виділив кошти Іван Мазепа.
Монастир розкинувся на пагорбах, які називаються Болдині гори і розташовані на
крутій терасі Десни. Під цими пагорбами ми відвідали печери, так звану
2підземну церкву». Вона була майже не оздоблена, а все для того, щоб монах не
відволікався на красу і велич будівлі і повністю занурився у «розмову» із
Богом. Під час подорожі ми дізналися
багато моторошних «обрядів», які нас вразили жорстокістю, людською
необізнаністю.

Далі ми вирушили майже у центр міста, де мали змогу
прогулятися парком, який розташований на пагорбі. Звідти відкривався чудовий вид
на Катеринську церкву та місто. У парку ми побачили велику кількість
стародавніх гармат, які колись обороняли це місто. Екскурсовод розповіла, що у Чернігові
знаються на гуморі, і коли дівчина відмовляє хлопцю, то призначає зустріч біля
13 гармати, якої ніколи і не було.

За час екскурсії ми дуже зголодніли, і тому наші вчителі
та водій відвезли нас до Макдональсу, а вже звідти до дитячого туристичного
комплексу, де ми відпочивали і розважалися.

Ввечері, набравшись сил, ми вирушили у нову «подорож»
містом. Деяким учням треба було до магазину, і тому всі зібралися і пішли. 40
хвилин ми «блукали» містом, але це нам дало змогу ознайомитися із вечірнім
Черніговом, побачити вечірнє місто у всій його красі, пройтися по найбільшій у
Чернігові площі , побачити театр та місцеві магазини. Після повернення до
комплексу, ми враз заснули, бо наступного дня нас чекала не менш захоплююча
подорож.

Зранку, швидко поснідавши, ми вирушили до Батурина. Перш
за все нас зустрів маєток Кирила Розумовського, останнього гетьмана України. Ми
зайшли до палацу і затамували подих. Величні зали, величезні люстри, дорогі
килими, високі дзеркала і скульптури муз античної міфології, які зустрічали нас
на кожному поверсі. Все було виконано у європейському стилі, бо гетьман
запрошував закордонних майстрів для створення справжнього архітектурного дива.
У палаці грала музика 18 століття, і це зробило свою справу, бо ми з головою
занурилися у давні часи.

Наступний музей це був маєток Кочубея та його родини. У
підвалі цього будинку ми ознайомилися із зовнішнім виглядом козацької в’язниці.
Там було представлено дві воскові фігури та інструменти для знущань над
козаками, які не хотіли зізнаватися у скоєному злочині.

Далі ми поїхали до Батуринської
фортеці, яка врази ла нас своєю величчю.Цитадель фортеці була представництвом
великих вождів української нації - Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича,
Івана Мазепи та Кирила Розумовського. Вона стояла на високому пагорбі , оточена
глибоким дерев’яним ровом, довжина якого досягала 6 метрів. Хоча вода не
доходила до такого рівня у цій місцевості, козаки часто заливали її власноруч,
щоб зробити її сковзкою і забрати будь-яку можливість у ворога завдати удару.
За фортецею ми побачили відреставровану церкву, адміністративні будівлі
(будинок гетьмана) та будівлю, у якій вівся облік коштів. Цікавим фактом стало
те, що зруйнована фортеця була зсередини, через зрадництво одного із козаків
під час битви, який хитрістю і провів ворога в середину, бо завоювати її
«чесно» було неможливо. Через той прикрий випадок у місті, яке було захищено
цією фортецею була влаштована кривава різня. На вшанування пам’яті про загиблих
був поставлений пам’ятник із зображенням матері та її дитини.

На цьому наша екскурсія закінчилася і
час було вирушати додому. Поївши у кафе, ми поїхали додому. Дорога виявилася
веселою і жвавою, бо ми ділилися враженнями про цю фантастичну поїздку, яка
залишила немалий слід у нашій пам’яті та серцях. Весело і неабияк дружньо
проведений час був на користь і вчителям, і дітям.