СЛОВО – ВИПУСКНИКАМ 2024

(Вчора для них закінчився ще один етап у житті… Різні, рідні, веселі, романтичні, прагматичні, кумедні… Майбутні філософи, психологи, журналісти, педагоги, будівельники, інженери… У цій статті багато слів і фотографій, але ми хочемо, щоб ви вчиталися в кожен рядок)

***

11 клас... Одинадцять років активного співжиття та два роки, офіційно затверджені шкільним Актом злуки. Ось так раптово настав той час, коли ми маємо попрощатися та, зрештою, піти своїми дорогами, відкинувши назад юнацькі, повні щирості роки, що були трохи косо склеєні докупи буремностями спільної долі.

Колись - галасливі нерозлучники, а тепер, як то кажуть, розійшлися в морі, мовби кораблі. Годинникові стрілки життя невпинно летять вперед, пророкуючи нам, випускникам 2024, омріяне світле майбутнє, де цілі кожного відомі, а от плани... не зовсім. Як не дивно, фрази на зразок “усі здали - і ми здамо” та “туди-сюди - і мільйонер” набули в очах сучасного абітурієнта образ спасіння господнього. Адже хто, як не хоробрі одинадцятикласники, будуть повні боягузливої рішучості зробити вирішальний крок за суворі лаштунки дорослої буденності? Так, іноді невизначеність лякає...

Неминуче різні люди, кожен зі своїм унікальним захопленням: хтось всіма руками за спорт, хтось - за музику, хтось - за слово. В пам’яті яскравою картинкою спалахують грамоти за перші місця у шкільних спартакіадах, численні кубки з робототехніки та багатогранна творча діяльність, спрямована на завоювання серця цілої країни. Інакше й бути не може, адже всі ми діти, виховані за найкращими традиціями рідного Засульського ліцею. Соромно не згадати теплі серця вчителів і безмовну підтримку в очах персоналу, їх жваві підбадьорювання та щиру радість за кожен здобуток.

Дорога у майбутнє незвідана і довга, але думками ми завжди повертатимемося у спогади про те, що огорнуто відгомоном знайомих голосів. Для дитячих очей і світ кольоровий, і відкриті широкі горизонти, та все ж нікого не оминули веселі і не дуже казуси, які спричинили більше сміху, ніж проблем. А деколи сумнівні активності поза стінами класу та одинадцять років «гризіння» граніту науки, дали змогу залишити по собі неоціненну усну спадщину.

Бажаємо наступникам мати достатньо сили і наснаги, щоб перейняти цю чудову естафету! Будьте впевнені у тому, що не окреслені тінню минулих поколінь, і ростіть, як паростки, лише вгору. Не бійтеся незручностей, не бійтеся перешкод, не бійтеся помилятися... бо встаючи, ви не тільки заточуєте характер, але й створюєте прийдешнє.

Із міркувань совісті

Вцілілий у нелегкому бою за місце під сонцем науки ваш 11 клас

(В.Ціпенко)

***

Як швидко пролетів цей рік! Нам важко повірити, що наша історія в школі вже майже закінчилася, важко без сліз радості згадати про ті приємні спогади та весь час, проведений разом. Сміх, сльози, перемоги та поразки – все це стало невід'ємною частиною нашого життя в цій школі. Спогади про спільні моменти залишаться з нами назавжди – від перших днів у школі - і до цього останнього дня.

Все життя ми згадуватимемо про те, як кожного ранку ми приходили до школи невиспані, але щасливі, щоб побачити один одного, адже кожен день був насиченим новими для нас випробуваннями. Хоча інколи ми й просипали перші уроки, запізнювались на шкільний автобус, часом прогулювали, та все ж таки йшли туди, де на нас чекали найкращі люди в нашому житті. Більше ніколи ми не чекатимемо останніх хвилин до перерви, аби просто поговорити один з одним, пожартувати чи списати домашнє завдання. Вранці ніколи більше не зайде до нашого класу тьотя Валя із теплою усмішкою, яка тішила нас увесь день. Вже ніколи ми не чекатимемо часу аби піти до їдальні, відстояти чергу і смачно поїсти, а потім запізнюватись на уроки і збентежено вибачатись всім класом перед вчителями. Час, проведений у сховищі, також був цікавим; тривоги ніби єднали нас ще більше, навчили залишатися такими ж веселими та охочими до знань, попри тяжкий для нас всіх час.

Веселі будні супроводжували нас весь шкільний період! Це були і танцювальні перерви, і тижні стилю, веселі заходи, вечори та багато іншого, про що можна згадувати за 11 років. Та й змагання між класами – це було щось неймовірне! Ми підтримували один одного та боролися за честь нашого класу, як справжня одна родина.

Більше ніколи ми не сядемо за парти у нашому класі, не проведемо класну годину з класним керівником, не почергуємо, не запізнимось до школи, не вийдемо на перерві на вулицю в теплі весняні дні, не зберемось з класом після школи погуляти та багато-багато не...

Ми вдячні всім нашим вчителям та керівникам за те, що вони вкладали в нас не тільки свої знання та мудрість, за те, що вони вірили у нас, навіть коли ми самі сумнівалися. Ви надихали нас на досягнення і відкривали нові горизонти перед нами.

І хоча час летить невпинно, а ми збираємося йти кожен своєю дорогою, вирушаючи у дорослий світ, ми беремо з собою не лише знання, а й безцінні спогади про наші веселі шкільні роки. Дякуємо кожному, хто був поруч всі 11 років у школі.

Ваш 11 клас. ( І.Бірюк)